Czy mamy prawo do radości w czasie wojny...
Czy mamy prawo do radości w czasie wojny, kiedy ginie tak wielu ludzi; kiedy dźwięki syren rozdzierają duszę i w strachu nie wiesz co zrobić; gdzie tym razem poleci dron lub rakieta; do kogo dotrze wieść, że ktoś został ranny lub zabity...? Jaka może być radość, gdy wokół tyle problemów i zła? Tylko smutek, ból, strach. Ale tak nie może być, na to właśnie mają nadzieję nasi wrogowie – aby rzucić nam wyzwanie moralne, dlatego musimy żyć i radować się, mieć nadzieję i wierzyć.
Niejednokrotnie doświadczyłam jak wspiera nasze morale działalność Domu Polskiego w Barze. Tym razem udaliśmy się do wsi Murafa, gdzie w dniu 14 stycznia czekał na nas biskup Bronisław Bernadski – człowiek będący Legendą Podola.
Był to wyjazd, o którym nasza dyrektorka, Pani Małgorzata Miedwiediewa, marzyła od bardzo dawna, ale zawsze pojawiały się pewne przeszkody - wcześniej koronawirus, a teraz wojna. A jednak w tym roku, mimo wszystko, udało się pojechać.
Każdy z nas wyniósł ze spotkania niezapomniane wrażenia: wspaniałość kościoła, serdeczne spotkanie z proboszczem parafii ks. Józefem i oczywiście samo spotkanie z księdzem Biskupem – tak samo majestatycznym jak dawniej, te same mądre słowa pouczenia, ciepłe wspomnienia miasta Bar i ta sama szczera radość z naszego przyjazdu.
W myślach przeniosłam się do czasów odległego dzieciństwa, do domu, gdzie był spokój i mój nieżyjący już ojciec i brat, matka; kiedy wszyscy razem, całą rodziną, chodziliśmy na pasterkę, gdzie w kościele grzmiały kolędy, gdzie brzmiało kazanie ks. Bronisława: „ Jesteście solą ziemi, pamiętajcie o tym…”
Minęło tyle lat, ale nie zapomniałam tych słów i szczerze dziękuję wszystkim, którzy przyczynili się do organizacji tej podróży, przede wszystkim dyrektorce Pani Małgorzacie Miedwiediewej, szefowej zespołu „Aksamitki” Olenie Shynelowej, kwartetowi „Rezonans”. Kochani, jesteście wyjątkowi, od najmłodszych do najstarszych. Wasze umiejętności przeplatały się z kolorami strojów oraz melodiami kolęd. Ludzie w kościele z podziwem i ze łzami wzruszenia słuchali Waszego magicznego śpiewu.
Akordeon, flet, skrzypce, kontrabas, gitara i piękne głosy – jesteście naszą dumą i magiczną mocą. Nieśmy zatem razem radość Świąt i nie dajmy się syrenom i rakietom. Bądźmy solą tej ziemi i radujmy się z każdej próby, każdego dźwięku, każdego koncertu.
Dziękuję wszystkim za tę radość, którą wlaliście w moją duszę, aby nigdy nie zabrakło Wam inspiracji i talentu. A naszemu ukochanemu Biskupowi życzymy dużo zdrowia i wielu kolejnych lat życia. Jesteśmy mu z całego serca wdzięczni za błogosławieństwo, modlitwę i za to, że po prostu jest.
Larysa Zalewska
Чи маємо право на радість під час війни, коли гине стільки людей; коли звуки сирен роздирають душу і в страху не знаєш, що робити; куди на цей раз прилетить дрон чи ракета; до кого прийде звістка, що хтось поранений чи загинув… Яка може бути радість, коли стільки біди навкруги – тільки сум, біль, страх. Але так не може бути, на це і сподіваються наші вороги – задавити нас морально, тому маємо жити і радіти, надіятись та вірити.
Неодноразово досвідчувала як допомагає підтримувати цю радість діяльність Польського Дому у м. Бар. Варто було тільки 14 січня поїхати до с. Мурафа, де на нас чекав єпископ Броніслав Бернадський – людина, яка є Легендою Поділля.
Це була дуже давно омріяна поїздка нашою директоркою Маргаритою Медведєвою, але завжди були якісь перешкоди, то коронавірус, а тепер вже й війна. І все таки цього року, всупереч усьому вдалось поїхати.
Незабутні враження для всіх: велич костелу, тепла зустріч настоятеля храму о. Юзефа, ну і звичайно сама зустріч з отцем єпископом – такий же величний як був, такі ж мудрі слова повчань, теплі спогади про м. Бар і така ж відверта радість, що ми приїхали.
Мені відразу нахлинули спогади з далекого дитинства, де був мир і живий тато, брат, мама; коли всі сім’єю йшли на пастирку, де костел гримів колядками, де лунала проповідь о. Броніслава – ви є сіллю землі, пам’ятайте про це…
Пройшло стільки років, а цих слів я не забула і сердечно дякую усім, хто спричинився до організації цієї поїздки, насамперед директору Маргариті Медведєвій, керівнику ансамблю «Аксамітки» Олені Шинельовій, квартету «Резонанс». Дорогі мої – Ви неповторні, від наймолодшого до найстаршого. Ваша майстерність перепліталась з барвами костюмів та мелодіями колядок. Люди в костелі з захопленням підспівували, зі сльозами зворушення слухали чарівний спів наших колективів.
Баян, флейта, скрипка, контрабас, гітара і чарівні голоси – Ви наша гордість і чарівна сила. Несімо ж радість Різдва і не піддаваймось ні сиренам, ні ракетам. Будьмо сіллю цієї землі і несімо радість кожною репетицією, кожним звуком, кожним концертом.
Дякую Вам усім за цю радість, що влили в душу, нехай Вам ніколи не забракне натхнення та таланту. А нашому єпископу бажаємо здоров’я і ще довгих літ життя. Ми щиро вдячні за благословіння, молитву і за те, що ви є.
Залевська Лариса
